Вероніка жила з родиною у Вугледарі. Інтенсивні російські обстріли містечка змусили родину жити в підвалі. Це стресувало Вероніку. Часом вона плакала. Коли було тихо, між обстрілами, дорослі виходили нагору по необхідні речі. Приносили інформацію про знищення обстрілом все нових будинків по сусідству. Бабуся хотіла заповнити страшенно довгі години в підвалі і розважала Вероніку грою у слова.
Снаряд, який потрапив у їхній підвал забрав життя усіх її рідних. Вероніка втратила око. Коли розплющила те вціліле, побачила
кошмарне видовище. Після довгої реабілітації вона потрапила в дитбудинок у Львові. Її історію широко висвітлювали українські ЗМІ. Після закінчення війни Вероніка хоче поїхати на схід, щоб покласти квіти на могилі рідних і в Донецьку віддати шану захисникам зі Збройних сил України.